• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Бібліотека
• До Дня святого Валентина

Ми гостинно запрошуємо всіх присутніх взяти участь у проведенні свята присвяченого Дню закоханих на тему: «Світ кохання живий і вічно житиме».

14 лютого всі закохані святкують день Святого Валентина. До вашої уваги коротенька романтична легенда про святого Валентина.

Християнського священика і проповідника Валентина, який жив у римському місті Терні за часів імператора Клавдія ІІ Готського, посадили в римську в’язницю за те, що він проповідував християнську віру, потайки вінчав солдат, яким було заборонено одружуватися, а також перебуваючи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в’язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти, і навернув до християнства офіцера і всю його родину. Невдовзі імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого 273 року.

За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той, як священик, який дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».

У пам’ять про це тепер у день Святого Валентина заведено дарувати одне одному валентинки – вітальні листівки у вигляді сердечок, із добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця, чи просто в знак симпатії.

Також у цей день дарують коханим квіти - троянди (символ кохання) цукерки - сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончики, пару пташок, які цілуються.

496 року Папа Римський Геласіус оголосив 14 лютого Днем Святого Валентина. Втім, у римо-католицькій церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання.

Отже, що таке любов?

«Любов – то відповідальність за ту людину, яку ти полюбив, за її долю, за її майбутнє».

«Любов – ніжне, крихке дитя мужності».

В.Сухомлинський

«За любов – любов’ю платять».

«Любов усе здолає».

«Любов править світом» Народна мудрість

Конкурс «Інтелектуальний поєдинок»

У наш нелегкий час, коли такі поняття, як доброзичливість, чуйність, милосердя, любов стали дефіцитом, коли бракує загальної культури, віри, відповідальності, невміння пронести через усе життя високе почуття кохання, ми сьогодні і поговоримо про неї – про її Величність Любов.

Спокон віків наші предки вживали слова «любов» і «кохання», що ж стоїть за цими словами. Що таке любов? Життєдайна сила любові … Любов небесна… любов земна… почуття , яке приходить до кожної людини, є дар Божий. Ми говоримо про любов, коли описуємо почуття матері до дитини, любов’ю називаємо зв’язок між закоханими, цей самий термін вживаємо для характеристики ставлення до праці, до природи., батьківщини. Любов багатолика. Тож і торкається вона до кожного по-різному: є любов пристрасть, любов – самопожертва, любов – хіть, любов – утіха, любов – інтерес.

По всьому світу блукають половинки людей, шукаючи свою пару . Яке щастя, коли ці половинки знаходяться і утворюють одне ціле – кохання. Це серед тисячі людей ти обираєш собі одну–єдину, яка стає сенсом твого життя.

І тут доречно сказати слова поезії Марії Бойко, яка писала у своєму вірші «Любити…»

Любити…

Любити можна маму й тата,

Розваги, музику, футбол…

А жінку варто покохати,

Навіщо їй твоя любов?

Любити будеш пиво й рибку,

Або пухнастого кота.

Але кохай будь ласка, жінку,

Хоч доки жінка молода…

Для інших націй неважливо,

Коха чи любить чоловік,

Та українка тим щаслива,

Що ти кохав її весь вік!

Немає почуття більш чистого і делікатного, як початок глибокої справжньої любові, а коли вона переростає в кохання, то це найбільше диво і багатство в людській душі.

Ми всі рано чи пізно закохуємося. Жодна людина від цього не застрахована. Існує тисяч легенд про історію закоханих , про випробування, які чекають їх на життєвому шляху.

Кохання – одне з піднесених , шляхетних і прекрасних людських почуттів. Воно неповторне і вічне, як життя. Кохання панує над світом. Воно поза віком і часом. Навряд чи будь – хто з вас скаже: «Я не хочу кохання». Кохати хочуть усі. І це природно. Кохання… про нього мріють , його чекають, і ось воно прийшло до вас і наповнило ваше серце і душу.

Вона прийшла (В.Симоненко)

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла заквітчена і мила,

І руку лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана –

Ну як мені за нею не піти?

Давайте зараз поговоримо і задамо собі таке питання, а що таке кохання? Відповіді учнів.

1. Кохання – це почуття однієї людини до іншої.

2. Кохання – це пристрасть двох людей.

3. Кохання – це відданість одне одному.

4. Кохання – це зробити людину щасливою.

5. Кохання – це більше віддавати, ніж брати.

6. Кохання – це вияв найкращого, що закладено в людині.

7. Кохання – це інтенсивне вираження симпатій одне до одного.

Про кохання говорять поети, музиканти, скульптори, художники. Вони говорять про своїх муз віршами, малюнками, скульптурами, картинами, піснями і завжди возвеличують жінку – жінку богиню, жінку, яку кохають, яку ненавидять, яку зраджують, перед якою стають на коліна.

Дивне створіння – жінка.

Одним поглядом в силі

Викликати велике почуття.

Одним рухом брови

Розвіяти його на порох.

Її люблять і зневажають,

Обожнюють і затоптують у бруд,

А все ж – стають перед нею на коліна.

А чи знаєте ви, як була створена жінка?

Відповіді учнів.

Він створив її з кількох променів сонця, всіх чарівних фарб зорі, задумливого смутку місяця, краси лебідки, грайливості кошеняти, граціозності газелі, ласкавого тепла хутра, притягальної сили магніту . Він змішав усе це разом, а потім додав туди холодного мерехтіння зірок, в’їдливості мухи, впертості осла, ревнивості тигриці, мстивості пантери, отруйності змії, дурману опіуму та безпощадності стихії. Оформив постать і вдихнув у неї життя. Цю жінку бог передав чоловікові і сказав: «Бери її такою, якою вона вийшла і не намагайся її переробити, зазнавай щастя з нею протягом життя і терпи муки від неї до самої смерті».

Ця легенда – жарт, але в ній є деяка істина. Жінка – це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя і на рай і на пекло… Ось що говорить у своєму вірші про жінку Сенченко.

Я – жінка!

Я – жінка! Ви чуєте, люди я – свічка,

Запалена Господом на віки.

Я – жінка. Я – річка бурхлива й неспинна,

Що в повінь зриває верхи берегів.

Хто каже, що я підкорятись повинна?

Це ще одна вигадка чоловіків.

Я – жінка. Природою створена пісня,

Яку чоловік заспівать не зумів.

Я - мрія і спогад. Майбутнє й колишнє.

Я – щось незбагненне для чоловіків.

Я – жінка. Я вільна, як думка одвічна,

На думку не можна надіть кайдани.

Це ти мене в рабство продав, чоловіче!

І грішна я стала з твоєї вини.

Та я – лише жінка. Я прагну кохання

І все пробачаю тобі на перед.

З твоєї криниці я крапля остання.

Для вуст твоїх згірклих я – липовий мед.

Я – жінка. Я враз перекинусь на зілля

І гоїти рани візьмуся тобі.

Я – непередбачена, незрозуміла,

Я плачу від щастя, сміюся в журбі.

Я - жінка. Я, дійсно, слабка половина.

Нехай переможцям лаврові вінки!

Історію творять, звичайно, мужчини.

Але лише так, як захочуть жінки.

Для кожної закоханої половинки найбільше щастя – це коли їх люблять, кохають, шанують, обожнюють і саме головне довіряють. Чи зможуть закохані половинки пронести через усе життя, через випробування й незгоди, це хороше почуття любові. Адже на їхньому спільному життєвому шляху будуть різні перепони й негаразди, які потрібно пережити і пройти.

Ты рядом и все прекрасно (Юлия Друнина)

Ты – рядом и все прекрасно:

И дождь и холодный ветер.

Спасибо, тебе, мой ясный,

За то, что ты есть на свете.

Спасибо за эти губы,

Спасибо за руки эти.

Спасибо, тебе, мой любимый,

За то, что ты есть на свете.

Ты – рядом, а ведь могли бы

Друг друга совсем не встретить…

Единственный мой, спасибо,

За то, что ты есть на свете.

Сьогодні ми відкладемо всі проблеми , негаразди і поринемо в світ почуттів. Існує тисячі легенд про історію закоханих , про випробування, які чекають їх на життєвому шляху. Але кожній людині, яка кохає - світить, зігріває і допомагає і перемагає берег любові.Справжнє велике кохання дає людині надію, потрощить всі перепони, підніме людину на висоту , зробить неможливе. Не кожному закоханому вдається витримати екзамен кохання, не в кожного виростуть крила, тільки тоді - коли воно справжнє, сила в ньому величезна, і не існує нічого більшого, що могло б її зламати.

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

Всей кровью проростайте в них.

И каждый раз навек прощайтесь,

И каждый раз навек прощайтесь,

Когда уходите на миг!

До вашої уваги вірш Костянтина Симонова «Жди меня».

«Жди меня»

Кохання – вічний супутник людини, який веде за собою, перед яким безсилі моря і гори, відстань і час, сила людини і природи. Сильне і ніжне це почуття - любов! Воно подібне до горіння свічки, яке несподівано може спопелити все на своєму шляху, а може раптово погаснути від маленького подиху вітру. Кохання то вічна людська краса, а краса, як відомо, потребує жертв. На які тільки жертви не підуть наші мужчини заради своїх прекрасних дам.

Ти мені підкажи, ти мені підкажи,

Як до серця твого відшукати стежки.

Твої очі мені світять зорями,

Мріє моя, моя ти любове.

Що зробити, щоб тебе причарувати?

Навіть зорі можу з неба я дістати.

Сценка «Любиш? – Люблю. - Докажи…»

Она. Любиш?

Он. Люблю.

Она. Докажи.

Он. Докажу.

Она. А достанешь звезду?

Он. Да. Достану. Смогу!

Она. Ты солгал!

Он. Я не лгу.

Она. Ты не сможешь достать. До небес дотянутся, и как вишню сорвать,

Он. Я смогу.

Она. Снова лжешь. Так поди. Докажи!

Он. Но тогда мне придется отдать свою жизнь.

Она. Так отдай, за меня!

Он. Но что будет потом?

Она. Ты докажешь любовь?

Он. Я еще не готов.

Она. Уходи.

Он. Почему.

Она. Ты мне лжешь. Будешь лгать.

Он. Но не станет меня. Ты же будешь страдать?

Она. Ну и что. Ты сказал, значить, должен достать.

Он. Так и быть, только знай, это все не игра. Я могу доказать, что правдивы слова.

Она. Подожди, ты куда?

Он. Я пошел за звездой…для тебя…

Она. Постой! Как узнаю, что ты принесешь мне звезду?

Он. Ты поймешь, ты увидишь, сказал же смогу.

И они разошлись: девченка в мечтах,

А парень с грустью в зелених глазах.

И ради нее он готов бил на все.

Ведь больше всей жизни любил он ее.

Любов настоящая на жертву способна,

Она высока и бескрайне свободна.

У нее огромная сила…,

Я прошу об одном:

ДОВЕРЯЙТЕ ЛЮБИМЫМ!

Кохання – це почуття самовіддане, жертовне, щире і безпосереднє. Воно ніколи не буває однаковим, воно багатолике:

любов – ворог, любов - дружба,

любов – ненависть, любов – кохання,

любов – жертва, любов – насолода,

любов – сум, любов – радість,

любов – зрада , любов – щастя,

любов – жорстока, любов – лагідна ,

любов - розчарування, любов – возвеличення,

любов - з першого погляду і до останнього подиху.

Кохання - це вимогливе почуття як до себе, так і до коханого. Музика кохання звучить у кожному з нас, але людина тим і велична, що вона – диригент цього оркестру життя. Вона може все, або нічого. Зробить цю музику чарівною чи перетворить на тріску, яка буде плисти, підхоплена хвилями почуття. Кожному потрібно навчитися керувати своїми почуттями , а головне – вміти чекати справжнього глибокого кохання. Іноді кохання переживає людину і залишається яскравим прикладом для нащадків на віки це любов:

Діти назвіть мені пару закоханих , які стали би для вас ідеалом в житті?

Данте і Беатріче; Антоній і Клеопатра;

Петрарки і Лаури; Наполеон і Жозефіна;

Ромео і Джульєтта; Дон Кіхот і Дульсенія;

Отелло і Дездемона; Майстер і Маргарита.

Пушкін і Гончарова; Ехнатон і Нефертіті.

Про кохання багато написано, про нього складаються тракти і поеми, пишуть романи та вірші.. і будуть писати про це почуття завжди, поки живе людина на землі, поки б'ється її серце. Візьміть у руки том Шекспіра, поезію Анни Ахматової, Лесі Українки, Марини Цвєтаєвої, Олени Теліги, Сосюри, Блока, Єсєніна, Пушкіна, Павличка перерахувати усіх неможливо, але усі вони допомагають нам усвідомити , що кохання це велике почуття і заради нього люди йдуть на подвиги, творять дива.

Так ніхто не кохав. (В. Сосюра)

Кохання – одне з піднесених, шляхетних і прекрасних людських почуттів. Воно не повторне і вічне, як життя. Воно панує над світлом., воно поза віком і часом. У раню пору життя в душі людини виникає кохання, перше, трепетне, юнацьке, світле, що боїться розчарування. Кохання – це велике почуття і за ради нього люди йдуть на подвиг, творять дива.

Моя милая, нежная, славная,

Добрая, умная и лучезарная!

В ладонях я счастье тебе подарю,

Спасибо за все я тебе говорю.

Живи, улыбайся невзгодам-годам,

Заботы разделим с тобой пополам!

Я вас любил (А. С. Пушкин)

Шановні дівчата – найпрекрасніше творіння природи, ви уособлюєте початок життя, кохання, щастя на землі, гідно з повагою ставтеся до себе, знайте собі ціну, не дозвольте принизити себе, не втрачайте себе як особистість, не будьте рабою почуттів. В житті дуже часто трапляються розчарування, все це завдає болю, але і в той час загартовує людину, робить її більш сильною, мудрою, вчить життю. І в житті доводиться стиснути в кулак усі свої почуття і пережити, і вистояти, і не втратити себе як людину, як жінку.

Тамара Коломієць.

Бажаю вам бути людиною,

Отою – одною єдиною,

Отою безмежно рідною,

Навіки комусь потрібною.

Бажаю вам бути богинею,

Отою – одною єдиною,

Отою ні з ким не зрівняною,

Бажаю вам бути Коханою.

Моя любове (Ліна Костенко)

Дорогі хлопці, пам’ятайте, що кохання схоже на засохле дерево, що росне на кам'яній основі і для того щоб воно живилося, росло, розвивалося , цвіло і давало плоди потрібно його живити любов'ю, надією, мрією, ніжністю, щедрістю, вірою і теплом. Бай вам Бог любити і бути коханими! Любіть так, щоб тепло вашого кохання зігрівало душу вашої коханої, і тоді ви будете щасливі. Адже жінка – це одвічний біль і одвічна втіха.

Когда грустно и смешно,

Люби!

Когда не любят, все равно

Люби!

Когда кругом добро и зло,

Люби!

И быть иначе не должно .

Закохуйтеся, але не страждайте, адже світ кохання живий, він вічний. Тож чекайте цього милосердного вогню з вірою в диво кохання й мудрість людського серця!

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання.

Дише тихо і легко в синяву вона,

Простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

І тремтить од солодкою муки…

Вяне серце моє од щасливих очей,

Що горять в тумані наді мною…

Розливається кров і по жилах тече,

Ніби пахне вона лободою…

Гей ви зорі ясні! Тихий місяцю мій!...

Де ви бачили більше кохання?..

Я для неї зірву Оріон золотий,

Я – поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

Прислів я

Живуть між собою, як голуб з голубкою.

Перш ніж одружитися треба роздивитися.

Любов , як перстень не має кінця.

Не шукай красоти, а шукай доброти.

Не родись вродливою, а родись щасливою.

Не поможуть і чари, коли хтось комусь не до пари.

Де любов , там благодать.

Не з багатством жити , а з людиною

Коментарi